Чорнобиль!«ПАМЯТАЄМО. ШАНУЄМО. БЕРЕЖІМО»

26 квітня 1986 рік. Події цього дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і створив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті не одного народу. 26 квітня 2021 року ми не залишили цю подію без уваги.Чорнобиль… Це слово стало символом печалі й скорботи, символом трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року. Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Цими днями весь світ відзначає сумну дату Чорнобильської трагедії. В 35-ті роковини ми згадуємо трагічні події і говоримо, що подібне ніколи не має повторитися знову. З учнями школи провели спільний перегляд відео про аварію на Чорнобильскій АЕС, роздали інформаційні буклети. Також провели майстер-клас по виготовленню білих журавликів в техніці оригамі, як символу надії та втілення мрії на життя, без хвороб.

КЗ «Трапівський НВК «ЗЗСО-ЗДО»

Чорнобиль не має минулого

2021р.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.

Героям Чорнобиля

Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, – 
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.