Пам’ятка для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – перший час виконуйте завдання  разом із дитиною.

Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясуйте, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Шановні батьки!

 У зв’язку з призупиненням освітнього процесу в школі , діти залишатимуться вдома. Прохання нагадати дітям правила безпечної поведінки в побуті.

Поради батькам

«Дитина сама вдома»

Безпека дитини є основною ланкою в комплексі виховання дитини.

Якщо дитина перебуває вдома, це зовсім не означає, що вона в повній безпеці. Навіть якщо ваша дитина спокійна й виявляє незначну цікавість до навколишніх предметів, все одно необхідність заходів обережності від одержання дитиною травми має бути обов’язковою.

Залишаючи дитину саму вдома, необхідно провести з нею комплекс профілактичної роботи і в доступній для її віку формі пояснити, які з навколишніх предметів можуть заподіяти їй травму і що користування даними приладами для неї категорично заборонено.

Залишаючи дитину саму необхідно створити їй всі умови, щоб дитині не було нудно, щоб вона або гралася, або дивилася дитячі фільми, розглядала або читала книги. Якщо ж дитину не забезпечити улюбленим заняттям, грою, то вона знайде для себе заняття, що буде викликати в неї інтерес, незалежності від того небезпечно це для її життя чи ні. 

Проводячи профілактичні заходи безпеки, варто пам'ятати, що не та дитина слухняна, яку часто карають, а та, яка не почуває самотності, а відчуває постійну підтримку своїх батьків. У більшості випадків відсутність виховання або недостатнє виховання дитини батьками призводить до того, що вона намагається самостійно вивчати навколишній світ, пізнавати його, що часто призводить до одержання дітьми травм і каліцтв.

Забезпечення безпеки дитини вдома

Безпека дитини вдома – це цілий комплекс заходів безпеки.

Кімнати (зал і спальня), де дитина проводить більше часу, мають бути цілком безпечними: 

- вікна в кімнаті й вихід на балкон повинні бути наглухо зачинені;

- всі електроприлади необхідно вимкнути й по можливості ізолювати від дитини;

- іграшки не повинні бути на висоті, що перевищує ріст дитини, тому що дитина, намагаючись дістати іграшку із шафи, може заподіяти собі травму при падінні;

- гострі предмети (голки, ножиці тощо) й ті, що легко б’ються, не повинні бути в полі зору дитини.

Кухня становить найбільшу небезпеку для дитини, тому що саме тут є газова плита, водонагрівальна техніка, електричні чайники, кухонні комбайни, ліки, а також засоби для миття посуду тощо.

- газовий вентиль на трубі необхідно перекрити;

- посуд, що легко б’ється, необхідно ізолювати від дитини;

- не залишати на газовій плиті каструлі й чайники з гарячою водою, тому що перекинувши їх, дитина може одержати опіки несумісні з життям;

- ліки й медичні препарати, засоби для миття посуду й прибирання приміщення, сірники й легкозаймисті предмети також повинні бути недоступні для дітей;

Ванна кімната, як і кухня, становить можливу небезпеку для дитини, тому що миючі  засоби, засоби гігієни, різні бритви зберігаються саме тут. 

Предмети домашнього побуту, які є джерелами потенційної небезпеки для дітей, діляться на три групи: 

- предмети, якими категорично забороняється користуватися (сірники, газові плити, електричні розетки, ввімкнуті електроприлади); 

- предмети, з якими, залежно від віку дітей, потрібно навчити правильно поводитись (голка, ножиці, ніж);

- предмети, які дорослі повинні зберігати в недоступних для дітей місцях (побутова хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти, ріжучо-колючі інструменти). 

Дитина повинна засвоїти, що предметами першої групи можуть користуватися тільки дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони. Дитина ні за яких умов не повинна самостійно запалювати сірника, вмикати плиту, доторкатися до ввімкнутих електричних приладів.

Отже, безпека дитини – це цілий комплекс профілактичних і запобіжних заходів.

Шановні батьки!

Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем!

Роз'яснюйте, що пустощі дітей із вогнем можуть спричинити пожежу.

Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог.

Пам'ятайте!!!

Приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

Пам’ятка для батьків

«Як убезпечити дитину вдома»

Щоб убезпечити дитину від побутового травматизму,

-         по-перше, навчіть її правил безпеки життєдіяльності;

-         по-друге, необхідно зменшити потенційну небезпеку в домівці.

Поясніть дитині потенційну небезпеку

• Ознайомте дитину із правилами безпеки життєдіяльності як із певним ритуалом, обов’язковим для кожного члена родини.
• Регулярно розмовляйте з дитиною на теми побутової безпеки, користуючись кожним зручним приводом. Не лише розповідайте, а й ставте запитання, аби переконатися, що вона все зрозуміла. Періодично повертайтеся до «пройдених» тем, говоріть у різні способи про одне й те саме.

Створіть умови для безпечного перебування вдома

Кухонна плита становить загрозу для дитини насамперед через ризик отримання опіків. Аби запобігти цьому:

• не дозволяйте дитині гратися з плитою, навіть якщо подачу газу припинено;
• сірники мають бути недоступні дітям.

Подбайте про защіпки для дверцят шаф, шухляд, а також холодильника. Насамперед це стосується шухляд з ножами, виделками, іншими гострими та ріжучими предметами, а також зі скляним посудом, що легко б’ється.

Для зберігання хімічних засобів оберіть місце, недосяжне для дітей: зачинені тумбочки або шафки, встановлені на достатній висоті. Окрім того, не зберігайте побутову хімію поруч із продуктами харчування. Ці самі заходи застосовуйте й щодо лікарських препаратів.

Подбайте, щоб розетки були закриті кришками.

Не дозволяйте дитині гратися пральною машиною, особливо ховатися всередині неї. Перевіряйте машину перед умиканням.

Зоною підвищеної небезпеки є вікна й балкони. Поставте на вікна обмежувачі відкривання, для провітрювання відчиняйте лише кватирки, а головне — не залишайте дитину без нагляду біля вікон і на балконі.

Якщо необхідно залишити дитину вдома саму, навчіть дитину:

• користуватися телефоном, щоб вона знала, як зателефонувати батькам, а також в аварійні служби. Налаштуйте на домашньому телефоні кнопку «швидкого набору», натиснувши на яку дитина зможе миттєво зв’язатися з кимось із батьків;
• нікому не відчиняти вхідні двері. У батьків (бабусі з дідусем) є свої ключі, тож їй краще взагалі не підходити до дверей, якщо хтось чужий натисне вхідний дзвінок;
• самостійно гратися, малювати, ліпити, розфарбовувати тощо, поки батьків немає, дитина розважатиме себе у безпечний спосіб.

    Поведінка дитини —  це дзеркало поведінки батьків
Пам’ятайте, що більша частина поведінкових реакцій дитини обумовлена тим, що він щодня бачить перед своїми очима.​

                                                   Поради для батьків у спілкуванні зі своїми дітьми:

       - Радійте вашому синові, доньці.

       -  Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

       - У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими. Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

• Заохочуйте гратись  з іншими дітьми.

• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співатитощо).

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книгипро виховання дитини.

Щоб встановити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

 Проблеми психологічної готовності дитини  до навчання в школі.

    Психологічна готовність дитини до навчання в школі – це предмет постійної уваги психологів. Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудування всього способу життя та діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років.

Спостереження показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні, психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися ( або не можуть зовсім) з роскладом роботи та навчальною програмою. 80% дітей готові до навчання в школі , з них 20% , які мають високий рівень підготовки до школи. Дитина , яка вступає до школи,повинна бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку.

Дитина повинна вміти узагальнювати та диференціювати предмети і явища, планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Особливої уваги потребують діти, які невідвідували дитячий садок- так звані домашні діти. Вони , як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками, не дуже комфортно почуваються у колективі, бояться залишитися у школі без батьтків. Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку є сім'я.

   ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Привчить дитину до виконання режиму дня .

2. Привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до щколи не перетворилося в щоденні хвилювання.

3. Будіть дитину спокійно, з услішкою, лагідними словами.

4. Обов’язково привчіть дитину вранці снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунку.

5. Давайте дитині у школу воду, фрукти.

6. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чогось важливого.

7. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

8. Зустрічайте дитину спокійно. Не ставте безліч запитань. Дайте їй можливість відпочити.

9. Після закінчення занять дитина потребує відпочинку, щоб звільнитися від психологічного напруження.

10. Запитуйте, чи не передавала вчителька для батьків якусь інформацію.

11. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.

12. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень. Нехай заспокоїться – потім розповість, що саме її непокоїть.

13. Дозволяйте дитині дивитися телевізор не раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Бажано, щоб дитина дивилась тільки дитячі передачі.

14. Не треба завантажувати дитину позашкільною діяльністю із самого початку навчання.

15. Протягом дня знаходьте час для спілкування з нею.

16. Завжди будьте уважним до стану здоров’я дитини.

17. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності.

18. Не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності.

19. Дитина має відчувати, що Ви її любите, завжди допоможете та підтримаєте.

                                                                    Батьків цікавлять питання …

Які типові прояви дезадаптації?

Дитина часто плаче. У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан. Дитина проявляє необґрунтовану агресію.

Як часто потрібно взаємодіяти з учителем у період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений тісний зв’язок між школою і батьками. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дитини.

Про що краще питати дитину, коли вона повертається зі школи?

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. З ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти, що вам цікаво все, що з нею відбувається, що вам важливі його успіхи, але ви любите і приймаєте його таким, яким він є.

Якщо рівень навчальних досягнень дитини вас не влаштовує

Що робити?

Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.

                                                      Приділіть дитині більше часу.

                                                      Знайдіть свій щоденник та перегляньте його.

                                                      Поговоріть з дитиною, налаштуйте її на докладання більших зусиль.

                                                      Уранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.

Що не робити?

                                                            Не дорікайте успіхами інших дітей.

                                                             Не насміхайтесь над невдачами дитини.

                                                             Не проявляйте надмірну жалість до дитини.

                                                             Не читайте нотацій.

Лікарі рекомендують тримати в зоні особливої уваги здоров’я дитини, її зір, слух, поставу

                                                           Ще одна важлива порада

Чудовий  ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м’язи гортані та голосові зв’язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовлення звуків. Якщо Ви хочете, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, варто записати її в хорову студію.

                                                                 Захисти дитинство від насилля.

     Діти, які стали жертвами насилля, не хочуть говорити про "це”. Тому, що їм боляче і страшно. Маленькі охоронці страшних таємниць підсвідомо рахують себе винуватцями у тому що стало. Як попередити біду? А якщо так трапилось, як допомогти дитині?

      Шановні дорослі! Не проходьте повз дитячі сльози. Як часто ваша мовчазність, безсердечність і халатність стають причиною біди! Погляньте навкруги! Можливо, саме зараз чиясь дитина потребує вашої уваги!

Однією з проблем є проблема сексуального насилля. Статистика говорить,що кожна четверта дівчинка і кожний восьмий хлопчик молодші 16-ти років піддаються сексуальному насильству.

Соціологічні опитування на базі даних, говорять про те, що наші діти повинні знати як попередити сексуальні домагання,куди звертатися за допомогою.Ніхто не має права принижувати їх і знущатися.

Що повинно насторожити батьків?

Щоб вчасно надати медичну і психологічну допомогу потерпілій дитині, батьки повинні вміти розпізнати біду. Адже бачачи,що з дитиною відбувається щось негаразд, вони менше всього схильні думати, про те, що вона зазнала сексуального насилля.

Приводом для тривоги є такі зміни в поведінці дитини:

 дає вам зрозуміти, що в неї є якась страшна таємниця;

 в її малюнках з’являються сексуальні мотиви;

 дитина сумна, не виходить на вулицю, не грає з друзями;

 на членів сім’ї, знайомих, яких раніше вона любила, реагує зі страхом;

 в іграх відображаються ситуації, характерні для статевих актів;

 починається енурез, хоча раніше цього не було;

 має більше грошей,ніж отримує від батьків, і не може пояснити, звідки вони взяті.

Як навчити дитину безпечної поведінки.

Дитина повинна знати елементарні правила безпеки, і одне з них- ні в якому разі не приймати ніяких запрошень від незнайомих дорослих. Побутує думка, що від маньяка врятуватись не можливо.Але прикласти всі зусилля для того, щоб з ним не зустрітися потрібно і можна. Дорослі повинні вести розяснюючі бесіди тоді, коли ваші діти починають самостійно виходити з дому.

Перечисліть ситуації,в яких завжди потрібно відмовляти:

 коли хтось тебе запрошує проїхатись на машині,

 показати щось у підвалі,

 говорить, що у нього гарні іграшки,

 що його прислала мама.

Переконайте, що не кожен дорослий може йому приказувати, що робити, а повага до старших зовсім не значить повну згоду. Прослідкуйте за тим, щоб він грався в місцях, де його можуть бачити люди. Забороніть дитині підніматися в ліфті з незнайомими дітьми.

Пояcніть дитині, якщо дорослі його обіймали, цілували або просто доторкались до нього і при цьому просили нічого не розказувати батькам, то вони робили погано і батьки повинні про це знати, навіть якщо це близькі люди. Скажіть йому, що є частини тіла, до котрих ніхто не повинен доторкатися. Робіть це тактовно, не залякуючи дитини і не пробуджуючи в ній болячої підозри до оточуючих його людей.

Якщо він не знає, як повестись в тій чи іншій ситуації, навчіть його задавати собі питання:”Чи згодилася б мама на те, що я хочу зробити?”

Якщо до вашої дитини були домагання сексуальних відносин від будь кого, зверніться за допомогою до лікаря, психолога, юриста або районну соціальну службу для молоді.

Правила покарання агресивних дітей та підлітків

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним. Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.