Де брати сили, щоб вистояти та підтримати дітей під час воєнного стану
1. Турбуйтесь про свій захист і підтримку. Пам’ятайте: діти – відображення
емоційних реакцій батьків, дорослих, що поруч. Стабілізуйте свій власний емоційний
стан. Для того, щоб підтримати дітей, стати їх опорою, у батьків (особливо у матері)
повинні бути власні ресурси. Щоб контейнерувати дитячі емоції, мама потребує місця у
своєму власному емоційному контейнері.
2. Зверніться до своєї уяви. Сили та ресурси шукаємо в минулому (в силі свого
роду), у теперішньому – у своїх діях, у майбутньому – у своїх цінностях.
Згадайте, що ви - величезна сила. Минуле. Ви набагато більша, ніж здається. За
вашими плечима - сотні і сотні жінок вашого роду, що жили до вас, що були за майбутнє і
за вас. Вони змогли вижити і передати вам іскру життя. Уявіть їх, як широкі крила за
вашою спиною, як глибоке коріння під вашими ногами. Відчуйте силу всіх своїх жінок,
яка потоком іде до вас, наповнюючи та даючи можливість вижити і діяти далі. Відчуйте
своїх найсильніших, тепло і любов своїх найдорожчих, знання своїх наймудріших.
Згадайте тих, хто пережили важкі часи, і впоралися. Вони - ваша сила та підтримка, вони -
завжди з вами. Як і їхня спроможність долати різні перешкоди на своєму шляху. Відчуйте
свою вдячність, та їхню підтримку.
Ви - ціла планета. І вам є, де вмістити свої емоції та емоції своїх дітей.
Майбутнє. Згадайте свої цінності. Знайдіть свої непохитні маяки на шляху вперед.
Наші мрії, наші плани можуть змінюватись і руйнуватися. Наші цінності не зникають
ніколи. Напишіть, що для вас є цінним робити в житті? Цінності - це завжди про дію.
Любити і турбуватися про рідних, жити свободою, нести світу красу, бути
людяними... що саме є цінним для вас, що ви робите все життя, іноді навіть не помічаючи,
бо це є вашою природою?
Де б ми не були, які б зміни в нашому житті не відбувались, ми завжди можемо
опиратися на наші цінності. Свободи можна триматися навіть у підвалах бомбосховищ, бо
ми боремося за неї, ми маємо внутрішню силу свободи, ми маємо свободу обирати, що
думати, чого хотіти, і яке майбутнє робити своїм дітям. Ми завжди можемо реалізувати
свої цінності турботи про близьких, про тих, хто поруч, і тих, хто на відстані, словом,
обіймами, чашкою чаю чи тишею.
Теперішнє. Знайдіть, заради чого більшого ви робите все те, що робите завжди. І
знайдіть спосіб діяти зараз, де б ви не були, з тими обставинами, що є.
3. Згадайте, що вам потрібно зараз.
Потурбуйтесь про свій сон, наскільки це можливо. Якщо неможливо спати всю ніч,
ставте вдень будильник на 5-15 хвилин - полежати з заплющеними очима. Нагадуйте собі про теплу воду, бо ми забуваємо пити, а стрес зневоднює. Про їжу.
Знайдіть собі час і простір побути для себе, а не для дітей. Хоч дві хвилинки:
закрити очі, зробити повільний видих, знайти спокій.
Не намагайтесь удавати, що ви робот чи ідеальна людина. Ви маєте право на
почуття і емоції. Навчайте своїм прикладом не лише розпізнавати емоції, а й справлятися
з ними. Наприклад: «Ти робиш мені боляче, перестань, мені неприємно». «Я зараз сумую,
тому хочу побути в тиші, випити чаю, обійняти тебе». «Я зараз переживаю, тому хочу
спланувати наші подальші дії».
4. Просіть про допомогу і підтримку тих, хто поруч. Подругу, сусідку,
школу, садочок. Якщо ви надто виснажена емоційно і зриваєтесь на дитині - якомога
менше бувайте з дитиною наодинці. Виходьте в люди, запрошуйте до себе тих, кому
довіряєте, і з ким можна просто бути собою.
5. Залучайте дітей. Давайте дітям можливість робити щось посильне для них,
мати свою часточку відповідальності в житті: нести сумку, мити чашку, робити
бутерброди, слідкувати за іграшкою... З 2 років дитина вже може щось робити самостійно
або з вашою допомогою.
Не вимагайте від себе і дитини неймовірного. Діти в стані стресу часто регресують,
"впадають у дитинство" на крок назад - це нормально, це пройде, не сваріться на це, дайте
трошки більше тілесного контакту і потроху повертайте до звичних рутин.
6. Рутини - наше все. За можливості створіть зручний, зрозумілий графік дня і
дотримуйтесь його. Не перетворюйте свій день на Олімпіаду досягнень. Прості, бажано
звичні і до війни, рутини - найкраща опора для психіки дитини та мами.
Майте спільне з дитиною і особисто своє: це моя чашка, я не люблю, коли з неї
п'ють інші, у тебе є своя. А це твоє ліжко, в ньому ти спиш вночі сам, але вранці ти можеш
прийти до мене, я буду тебе міцно-міцно обіймати.
7. Розподіляйте батьківські обов’язки. Якщо батько поруч - розподіляйте
батьківські обов'язки, вам вкрай потрібна допомога, а дитині - участь обох батьків. Якщо
він далеко від вас - телефонуйте, коли є можливість. Дуже важливо, щоб батько залишався
у контакті з дитиною, розповідав свої події, цікавився вашим життям і не зникав.
8. Звертайтесь до психологів. Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь і вам
потрібна підтримка - обов'язково звертайтеся до спеціалістів. Іноді одна зустріч дитини з
дитячим психологом дає неймовірне полегшення усім. Одна розмова мами з спеціалістом
дає їй ресурс справлятися ще місяцями.
Бережіть себе і своїх дітей!
(За матеріалами ВВС News Україна, Оксана Єфремова)